From само- (samo-, “self-”) + прини́ження (prynýžennja, “abasement, humiliation”). Compare Belarusian самапрыніжэ́нне (samaprynižénnje).
самоприни́ження • (samoprynýžennja) n inan (genitive самоприни́ження, nominative plural самоприни́ження, genitive plural самоприни́жень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | самоприни́ження samoprynýžennja |
самоприни́ження samoprynýžennja |
genitive | самоприни́ження samoprynýžennja |
самоприни́жень samoprynýženʹ |
dative | самоприни́женню samoprynýžennju |
самоприни́женням samoprynýžennjam |
accusative | самоприни́ження samoprynýžennja |
самоприни́ження samoprynýžennja |
instrumental | самоприни́женням samoprynýžennjam |
самоприни́женнями samoprynýžennjamy |
locative | самоприни́женні, самоприни́женню samoprynýženni, samoprynýžennju |
самоприни́женнях samoprynýžennjax |
vocative | самоприни́ження samoprynýžennja |
самоприни́ження samoprynýžennja |