From само- (samo-, “self-”) + спостере́ження (sposteréžennja, “observation”).
самоспостере́ження • (samosposteréžennja) n inan (genitive самоспостере́ження, nominative plural самоспостере́ження, genitive plural самоспостере́жень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | самоспостере́ження samosposteréžennja |
самоспостере́ження samosposteréžennja |
genitive | самоспостере́ження samosposteréžennja |
самоспостере́жень samosposteréženʹ |
dative | самоспостере́женню samosposteréžennju |
самоспостере́женням samosposteréžennjam |
accusative | самоспостере́ження samosposteréžennja |
самоспостере́ження samosposteréžennja |
instrumental | самоспостере́женням samosposteréžennjam |
самоспостере́женнями samosposteréžennjamy |
locative | самоспостере́женні, самоспостере́женню samosposteréženni, samosposteréžennju |
самоспостере́женнях samosposteréžennjax |
vocative | самоспостере́ження samosposteréžennja |
самоспостере́ження samosposteréžennja |