From словни́к (slovnýk) + -о́вий (-óvyj). Compare Belarusian сло́ўнікавы (slóŭnikavy), Polish słownikowy, Czech slovníkový.
словнико́вий • (slovnykóvyj)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | словнико́вий slovnykóvyj |
словнико́ве slovnykóve |
словнико́ва slovnykóva |
словнико́ві slovnykóvi | |
genitive | словнико́вого slovnykóvoho |
словнико́вої slovnykóvoji |
словнико́вих slovnykóvyx | ||
dative | словнико́вому slovnykóvomu |
словнико́вій slovnykóvij |
словнико́вим slovnykóvym | ||
accusative | animate | словнико́вого slovnykóvoho |
словнико́ве slovnykóve |
словнико́ву slovnykóvu |
словнико́вих slovnykóvyx |
inanimate | словнико́вий slovnykóvyj |
словнико́ві slovnykóvi | |||
instrumental | словнико́вим slovnykóvym |
словнико́вою slovnykóvoju |
словнико́вими slovnykóvymy | ||
locative | словнико́вому, словнико́вім slovnykóvomu, slovnykóvim |
словнико́вій slovnykóvij |
словнико́вих slovnykóvyx |