спровоко́ваний • (sprovokóvanyj)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | спровоко́ваний sprovokóvanyj |
спровоко́ване sprovokóvane |
спровоко́вана sprovokóvana |
спровоко́вані sprovokóvani | |
genitive | спровоко́ваного sprovokóvanoho |
спровоко́ваної sprovokóvanoji |
спровоко́ваних sprovokóvanyx | ||
dative | спровоко́ваному sprovokóvanomu |
спровоко́ваній sprovokóvanij |
спровоко́ваним sprovokóvanym | ||
accusative | animate | спровоко́ваного sprovokóvanoho |
спровоко́ване sprovokóvane |
спровоко́вану sprovokóvanu |
спровоко́ваних sprovokóvanyx |
inanimate | спровоко́ваний sprovokóvanyj |
спровоко́вані sprovokóvani | |||
instrumental | спровоко́ваним sprovokóvanym |
спровоко́ваною sprovokóvanoju |
спровоко́ваними sprovokóvanymy | ||
locative | спровоко́ваному, спровоко́ванім sprovokóvanomu, sprovokóvanim |
спровоко́ваній sprovokóvanij |
спровоко́ваних sprovokóvanyx |