From чин (čyn, “action”, noun) + -ний (-nyj, adjective-forming suffix).
чи́нний • (čýnnyj) (no comparative, abstract noun чи́нність)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | чи́нний čýnnyj |
чи́нне čýnne |
чи́нна čýnna |
чи́нні čýnni | |
genitive | чи́нного čýnnoho |
чи́нної čýnnoji |
чи́нних čýnnyx | ||
dative | чи́нному čýnnomu |
чи́нній čýnnij |
чи́нним čýnnym | ||
accusative | animate | чи́нного čýnnoho |
чи́нне čýnne |
чи́нну čýnnu |
чи́нних čýnnyx |
inanimate | чи́нний čýnnyj |
чи́нні čýnni | |||
instrumental | чи́нним čýnnym |
чи́нною čýnnoju |
чи́нними čýnnymy | ||
locative | чи́нному, чи́ннім čýnnomu, čýnnim |
чи́нній čýnnij |
чи́нних čýnnyx |