щепо́ть (ščepótʹ) + -ка (-ka)
щепо́тка • (ščepótka) f inan (genitive щепо́тки, nominative plural щепо́тки, genitive plural щепо́ток)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | щепо́тка ščepótka |
щепо́тки ščepótki |
genitive | щепо́тки ščepótki |
щепо́ток ščepótok |
dative | щепо́тке ščepótke |
щепо́ткам ščepótkam |
accusative | щепо́тку ščepótku |
щепо́тки ščepótki |
instrumental | щепо́ткой, щепо́ткою ščepótkoj, ščepótkoju |
щепо́тками ščepótkami |
prepositional | щепо́тке ščepótke |
щепо́тках ščepótkax |