іме́нник • (iménnyk) m inan (genitive іме́нника, nominative plural іме́нники, genitive plural іме́нників)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | іме́нник iménnyk |
іме́нники iménnyky |
genitive | іме́нника iménnyka |
іме́нників iménnykiv |
dative | іме́нникові, іме́ннику iménnykovi, iménnyku |
іме́нникам iménnykam |
accusative | іме́нник iménnyk |
іме́нники iménnyky |
instrumental | іме́нником iménnykom |
іме́нниками iménnykamy |
locative | іме́ннику iménnyku |
іме́нниках iménnykax |
vocative | іме́ннику iménnyku |
іме́нники iménnyky |
іменни́к • (imennýk) m inan (genitive іменни́ка, nominative plural іменни́ки, genitive plural іменни́ків)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | іменни́к imennýk |
іменни́ки imennýky |
genitive | іменни́ка imennýka |
іменни́ків imennýkiv |
dative | іменни́кові, іменни́ку imennýkovi, imennýku |
іменни́кам imennýkam |
accusative | іменни́к imennýk |
іменни́ки imennýky |
instrumental | іменни́ком imennýkom |
іменни́ками imennýkamy |
locative | іменни́ку imennýku |
іменни́ках imennýkax |
vocative | іменни́ку imennýku |
іменни́ки imennýky |