From Ancient Greek Ἀριστοτέλης (Aristotélēs).
Арісто́тель • (Aristótelʹ) m pers (genitive Арісто́теля, nominative plural Арісто́телі, genitive plural Арісто́телів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | Арісто́тель Aristótelʹ |
Арісто́телі Aristóteli |
genitive | Арісто́теля Aristótelja |
Арісто́телів Aristóteliv |
dative | Арісто́телеві, Арісто́телю Aristótelevi, Aristótelju |
Арісто́телям Aristóteljam |
accusative | Арісто́теля Aristótelja |
Арісто́телів Aristóteliv |
instrumental | Арісто́телем Aristótelem |
Арісто́телями Aristóteljamy |
locative | Арісто́телеві, Арісто́телю, Арісто́телі Aristótelevi, Aristótelju, Aristóteli |
Арісто́телях Aristóteljax |
vocative | Арісто́телю Aristótelju |
Арісто́телі Aristóteli |