абдика́ція • (abdykácija) f inan (genitive абдика́ції, nominative plural абдика́ції, genitive plural абдика́цій, relational adjective абдикаці́йний)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | абдика́ція abdykácija |
абдика́ції abdykáciji |
genitive | абдика́ції abdykáciji |
абдика́цій abdykácij |
dative | абдика́ції abdykáciji |
абдика́ціям abdykácijam |
accusative | абдика́цію abdykáciju |
абдика́ції abdykáciji |
instrumental | абдика́цією abdykácijeju |
абдика́ціями abdykácijamy |
locative | абдика́ції abdykáciji |
абдика́ціях abdykácijax |
vocative | абдика́ціє abdykácije |
абдика́ції abdykáciji |