Borrowed from German Experiment, from Latin experīmentum.
експериме́нт • (eksperimént) m
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | експериме́нт eksperimént |
експериме́нти eksperiménti |
definite (subject form) |
експериме́нтът eksperiméntǎt |
експериме́нтите eksperiméntite |
definite (object form) |
експериме́нта eksperiménta | |
count form | — | експериме́нта eksperiménta |
експеримент • (eksperiment) m (relational adjective експериментален)
singular | plural | |
---|---|---|
indefinite | експеримент | експерименти |
definite unspecified | експериментот | експериментите |
definite proximal | експериментов | експериментиве |
definite distal | експериментон | експериментине |
vocative | експерименту | експерименти |
count form | — | експеримента |
експерѝмент m (Latin spelling eksperìment)
Ultimately from Latin experīmentum.
експериме́нт • (eksperymént) m inan (genitive експериме́нту, nominative plural експериме́нти, genitive plural експериме́нтів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | експериме́нт eksperymént |
експериме́нти eksperyménty |
genitive | експериме́нту eksperyméntu |
експериме́нтів eksperyméntiv |
dative | експериме́нтові, експериме́нту eksperyméntovi, eksperyméntu |
експериме́нтам eksperyméntam |
accusative | експериме́нт eksperymént |
експериме́нти eksperyménty |
instrumental | експериме́нтом eksperyméntom |
експериме́нтами eksperyméntamy |
locative | експериме́нті eksperyménti |
експериме́нтах eksperyméntax |
vocative | експериме́нте eksperyménte |
експериме́нти eksperyménty |