Borrowed from French misanthrope, from Ancient Greek μισάνθρωπος (misánthrōpos), from μισέω (miséō, “I hate”) and ἄνθρωπος (ánthrōpos, “man; human”). Compare Russian мизантро́п (mizantróp).
мізантро́п • (mizantróp) m pers (genitive мізантро́па, nominative plural мізантро́пи, genitive plural мізантро́пів, feminine мізантро́пка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | мізантро́п mizantróp |
мізантро́пи mizantrópy |
genitive | мізантро́па mizantrópa |
мізантро́пів mizantrópiv |
dative | мізантро́пові, мізантро́пу mizantrópovi, mizantrópu |
мізантро́пам mizantrópam |
accusative | мізантро́па mizantrópa |
мізантро́пів mizantrópiv |
instrumental | мізантро́пом mizantrópom |
мізантро́пами mizantrópamy |
locative | мізантро́пові, мізантро́пі mizantrópovi, mizantrópi |
мізантро́пах mizantrópax |
vocative | мізантро́пе mizantrópe |
мізантро́пи mizantrópy |