From по́весть (póvestʹ) + -ка (-ka).
пове́стка • (povéstka) f inan (genitive пове́стки, nominative plural пове́стки, genitive plural пове́сток, relational adjective пове́сточный, diminutive пове́сточка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | пове́стка povéstka |
пове́стки povéstki |
genitive | пове́стки povéstki |
пове́сток povéstok |
dative | пове́стке povéstke |
пове́сткам povéstkam |
accusative | пове́стку povéstku |
пове́стки povéstki |
instrumental | пове́сткой, пове́сткою povéstkoj, povéstkoju |
пове́стками povéstkami |
prepositional | пове́стке povéstke |
пове́стках povéstkax |