From політеї́ст (politejíst, “polytheist”) + -и́чний (-ýčnyj, adjective-forming suffix). Compare Russian политеисти́ческий (politeistíčeskij), Belarusian політэісты́чны (politeistýčny), Polish politeistyczny.
політеїсти́чний • (politejistýčnyj)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | політеїсти́чний politejistýčnyj |
політеїсти́чне politejistýčne |
політеїсти́чна politejistýčna |
політеїсти́чні politejistýčni | |
| genitive | політеїсти́чного politejistýčnoho |
політеїсти́чної politejistýčnoji |
політеїсти́чних politejistýčnyx | ||
| dative | політеїсти́чному politejistýčnomu |
політеїсти́чній politejistýčnij |
політеїсти́чним politejistýčnym | ||
| accusative | animate | політеїсти́чного politejistýčnoho |
політеїсти́чне politejistýčne |
політеїсти́чну politejistýčnu |
політеїсти́чних politejistýčnyx |
| inanimate | політеїсти́чний politejistýčnyj |
політеїсти́чні politejistýčni | |||
| instrumental | політеїсти́чним politejistýčnym |
політеїсти́чною politejistýčnoju |
політеїсти́чними politejistýčnymy | ||
| locative | політеїсти́чному, політеїсти́чнім politejistýčnomu, politejistýčnim |
політеїсти́чній politejistýčnij |
політеїсти́чних politejistýčnyx | ||