From абітуріє́нт (abiturijént) + -ка (-ka)
абітуріє́нтка • (abiturijéntka) f pers (genitive абітуріє́нтки, nominative plural абітуріє́нтки, genitive plural абітуріє́нток, masculine абітуріє́нт)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | абітуріє́нтка abiturijéntka |
абітуріє́нтки abiturijéntky |
genitive | абітуріє́нтки abiturijéntky |
абітуріє́нток abiturijéntok |
dative | абітуріє́нтці abiturijéntci |
абітуріє́нткам abiturijéntkam |
accusative | абітуріє́нтку abiturijéntku |
абітуріє́нток abiturijéntok |
instrumental | абітуріє́нткою abiturijéntkoju |
абітуріє́нтками abiturijéntkamy |
locative | абітуріє́нтці abiturijéntci |
абітуріє́нтках abiturijéntkax |
vocative | абітуріє́нтко abiturijéntko |
абітуріє́нтки abiturijéntky |