From блукати (blukaty) + -а́ч (-áč)
блука́ч • (blukáč) m inan (genitive блука́ча, nominative plural блука́чі, genitive plural блука́чів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | блука́ч blukáč |
блука́чі blukáči |
genitive | блука́ча blukáča |
блука́чів blukáčiv |
dative | блука́чеві, блука́чу blukáčevi, blukáču |
блука́чам blukáčam |
accusative | блука́ч blukáč |
блука́чі blukáči |
instrumental | блука́чем blukáčem |
блука́чами blukáčamy |
locative | блука́чу, блука́чі blukáču, blukáči |
блука́чах blukáčax |
vocative | блука́чу blukáču |
блука́чі blukáči |