ви́жлоктати • (výžloktaty) pf (imperfective жлокта́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́жлоктати, ви́жлоктать výžloktaty, výžloktatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | ви́жлоктавши výžloktavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́жлоктаю výžloktaju |
| 2nd singular ти |
— | ви́жлоктаєш výžloktaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́жлоктає výžloktaje |
| 1st plural ми |
— | ви́жлоктаєм, ви́жлоктаємо výžloktajem, výžloktajemo |
| 2nd plural ви |
— | ви́жлоктаєте výžloktajete |
| 3rd plural вони |
— | ви́жлоктають výžloktajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́жлоктаймо výžloktajmo |
| second-person | ви́жлоктай výžloktaj |
ви́жлоктайте výžloktajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́жлоктав výžloktav |
ви́жлоктали výžloktaly |
| feminine я / ти / вона |
ви́жлоктала výžloktala | |
| neuter воно |
ви́жлоктало výžloktalo | |