From викоренити (vykorenyty) + -я́ти (-játy)
викоріня́ти • (vykorinjáty) impf (perfective викоріни́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | викоріня́ти, викоріня́ть vykorinjáty, vykorinjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | викоріня́ючи vykorinjájučy |
викоріня́вши vykorinjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
викоріня́ю vykorinjáju |
бу́ду викоріня́ти, бу́ду викоріня́ть, викоріня́тиму búdu vykorinjáty, búdu vykorinjátʹ, vykorinjátymu |
| 2nd singular ти |
викоріня́єш vykorinjáješ |
бу́деш викоріня́ти, бу́деш викоріня́ть, викоріня́тимеш búdeš vykorinjáty, búdeš vykorinjátʹ, vykorinjátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
викоріня́є vykorinjáje |
бу́де викоріня́ти, бу́де викоріня́ть, викоріня́тиме búde vykorinjáty, búde vykorinjátʹ, vykorinjátyme |
| 1st plural ми |
викоріня́єм, викоріня́ємо vykorinjájem, vykorinjájemo |
бу́демо викоріня́ти, бу́демо викоріня́ть, викоріня́тимемо, викоріня́тимем búdemo vykorinjáty, búdemo vykorinjátʹ, vykorinjátymemo, vykorinjátymem |
| 2nd plural ви |
викоріня́єте vykorinjájete |
бу́дете викоріня́ти, бу́дете викоріня́ть, викоріня́тимете búdete vykorinjáty, búdete vykorinjátʹ, vykorinjátymete |
| 3rd plural вони |
викоріня́ють vykorinjájutʹ |
бу́дуть викоріня́ти, бу́дуть викоріня́ть, викоріня́тимуть búdutʹ vykorinjáty, búdutʹ vykorinjátʹ, vykorinjátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | викоріня́ймо vykorinjájmo |
| second-person | викоріня́й vykorinjáj |
викоріня́йте vykorinjájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
викоріня́в vykorinjáv |
викоріня́ли vykorinjály |
| feminine я / ти / вона |
викоріня́ла vykorinjála | |
| neuter воно |
викоріня́ло vykorinjálo | |