From ви́- (vý-) + прямити (prjamyty)
ви́прямити • (výprjamyty) pf (imperfective випрямля́ти)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | ви́прямити, ви́прямить výprjamyty, výprjamytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ви́прямлений výprjamlenyj impersonal: ви́прямлено výprjamleno |
| adverbial | — | ви́прямивши výprjamyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | ви́прямлю výprjamlju |
| 2nd singular ти |
— | ви́прямиш výprjamyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ви́прямить výprjamytʹ |
| 1st plural ми |
— | ви́прямим, ви́прямимо výprjamym, výprjamymo |
| 2nd plural ви |
— | ви́прямите výprjamyte |
| 3rd plural вони |
— | ви́прямлять výprjamljatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | ви́прямім, ви́прямімо výprjamim, výprjamimo |
| second-person | ви́прями výprjamy |
ви́пряміть výprjamitʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
ви́прямив výprjamyv |
ви́прямили výprjamyly |
| feminine я / ти / вона |
ви́прямила výprjamyla | |
| neuter воно |
ви́прямило výprjamylo | |