From відволожи́ти (vidvoložýty) + -ся (-sja)
відволожи́тися • (vidvoložýtysja) pf
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відволожи́тися, відволожи́тись, відволожи́ться vidvoložýtysja, vidvoložýtysʹ, vidvoložýtʹsja | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | — | відволожи́вшись vidvoložývšysʹ |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відволожу́ся, відволожу́сь vidvoložúsja, vidvoložúsʹ |
| 2nd singular ти |
— | відволо́жишся vidvolóžyšsja |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відволо́житься vidvolóžytʹsja |
| 1st plural ми |
— | відволо́жимся, відволо́жимося, відволо́жимось vidvolóžymsja, vidvolóžymosja, vidvolóžymosʹ |
| 2nd plural ви |
— | відволо́житеся, відволо́житесь vidvolóžytesja, vidvolóžytesʹ |
| 3rd plural вони |
— | відволо́жаться vidvolóžatʹsja |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відволожі́мся, відволожі́мося, відволожі́мось vidvoložímsja, vidvoložímosja, vidvoložímosʹ |
| second-person | відволожи́ся, відволожи́сь vidvoložýsja, vidvoložýsʹ |
відволожі́ться vidvoložítʹsja |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відволожи́вся, відволожи́всь vidvoložývsja, vidvoložývsʹ |
відволожи́лися, відволожи́лись vidvoložýlysja, vidvoložýlysʹ |
| feminine я / ти / вона |
відволожи́лася, відволожи́лась vidvoložýlasja, vidvoložýlasʹ | |
| neuter воно |
відволожи́лося, відволожи́лось vidvoložýlosja, vidvoložýlosʹ | |