From відлучити (vidlučyty) + -ка (-ka)
відлу́чка • (vidlúčka) f inan (genitive відлу́чки, nominative plural відлу́чки, genitive plural відлу́чок)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | відлу́чка vidlúčka |
відлу́чки vidlúčky |
genitive | відлу́чки vidlúčky |
відлу́чок vidlúčok |
dative | відлу́чці vidlúčci |
відлу́чкам vidlúčkam |
accusative | відлу́чку vidlúčku |
відлу́чки vidlúčky |
instrumental | відлу́чкою vidlúčkoju |
відлу́чками vidlúčkamy |
locative | відлу́чці vidlúčci |
відлу́чках vidlúčkax |
vocative | відлу́чко vidlúčko |
відлу́чки vidlúčky |