From віді- (vidi-) + гна́ти (hnáty). Compare Russian отогна́ть (otognátʹ), Belarusian адагна́ць (adahnácʹ), Polish odegnać.
відігна́ти • (vidihnáty) pf (imperfective відганя́ти or відго́нити (rare)) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | відігна́ти, відігна́ть vidihnáty, vidihnátʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | віді́гнаний vidíhnanyj impersonal: віді́гнано vidíhnano |
adverbial | — | відігна́вши vidihnávšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | віджену́ vidženú |
2nd singular ти |
— | віджене́ш vidženéš |
3rd singular він / вона / воно |
— | віджене́ vidžené |
1st plural ми |
— | віджене́м, відженемо́ vidženém, vidženemó |
2nd plural ви |
— | відженете́ vidženeté |
3rd plural вони |
— | віджену́ть vidženútʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | віджені́м, віджені́мо vidžením, vidženímo |
second-person | віджени́ vidžený |
віджені́ть vidženítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
відігна́в vidihnáv |
відігна́ли vidihnály |
feminine я / ти / вона |
відігна́ла vidihnála | |
neuter воно |
відігна́ло vidihnálo |