From доброві́льний (dobrovílʹnyj) + -ець (-ecʹ). Compare Russian доброво́лец (dobrovólec), Belarusian дабраво́лец (dabravóljec).
доброво́лець • (dobrovólecʹ) m pers (genitive доброво́льця, nominative plural доброво́льці, genitive plural доброво́льців, feminine доброво́лиця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | доброво́лець dobrovólecʹ |
доброво́льці dobrovólʹci |
genitive | доброво́льця dobrovólʹcja |
доброво́льців dobrovólʹciv |
dative | доброво́льцеві, доброво́льцю dobrovólʹcevi, dobrovólʹcju |
доброво́льцям dobrovólʹcjam |
accusative | доброво́льця dobrovólʹcja |
доброво́льців dobrovólʹciv |
instrumental | доброво́льцем dobrovólʹcem |
доброво́льцями dobrovólʹcjamy |
locative | доброво́льцеві, доброво́льцю, доброво́льці dobrovólʹcevi, dobrovólʹcju, dobrovólʹci |
доброво́льцях dobrovólʹcjax |
vocative | доброво́льцю dobrovólʹcju |
доброво́льці dobrovólʹci |