добрози́чли́в(ець) (dobrozýčlýv(ecʹ)) + -иця (-ycja)
добрози́чливиця or доброзичли́виця • (dobrozýčlyvycja or dobrozyčlývycja) f pers (genitive добрози́чливиці or доброзичли́виці, nominative plural добрози́чливиці or доброзичли́виці, genitive plural добрози́чливиць or доброзичли́виць, masculine добрози́чливець or доброзичли́вець)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | добрози́чливиця, доброзичли́виця dobrozýčlyvycja, dobrozyčlývycja |
добрози́чливиці, доброзичли́виці dobrozýčlyvyci, dobrozyčlývyci |
genitive | добрози́чливиці, доброзичли́виці dobrozýčlyvyci, dobrozyčlývyci |
добрози́чливиць, доброзичли́виць dobrozýčlyvycʹ, dobrozyčlývycʹ |
dative | добрози́чливиці, доброзичли́виці dobrozýčlyvyci, dobrozyčlývyci |
добрози́чливицям, доброзичли́вицям dobrozýčlyvycjam, dobrozyčlývycjam |
accusative | добрози́чливицю, доброзичли́вицю dobrozýčlyvycju, dobrozyčlývycju |
добрози́чливиць, доброзичли́виць dobrozýčlyvycʹ, dobrozyčlývycʹ |
instrumental | добрози́чливицею, доброзичли́вицею dobrozýčlyvyceju, dobrozyčlývyceju |
добрози́чливицями, доброзичли́вицями dobrozýčlyvycjamy, dobrozyčlývycjamy |
locative | добрози́чливиці, доброзичли́виці dobrozýčlyvyci, dobrozyčlývyci |
добрози́чливицях, доброзичли́вицях dobrozýčlyvycjax, dobrozyčlývycjax |
vocative | добрози́чливице, доброзичли́вице dobrozýčlyvyce, dobrozyčlývyce |
добрози́чливиці, доброзичли́виці dobrozýčlyvyci, dobrozyčlývyci |