добрози́чли́вий (dobrozýčlývyj) + -ець (-ecʹ)
добрози́чливець or доброзичли́вець • (dobrozýčlyvecʹ or dobrozyčlývecʹ) m pers (genitive добрози́чливця or доброзичли́вця, nominative plural добрози́чливці or доброзичли́вці, genitive plural добрози́чливців or доброзичли́вців, feminine добрози́чливиця or доброзичли́виця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | добрози́чливець, доброзичли́вець dobrozýčlyvecʹ, dobrozyčlývecʹ |
добрози́чливці, доброзичли́вці dobrozýčlyvci, dobrozyčlývci |
genitive | добрози́чливця, доброзичли́вця dobrozýčlyvcja, dobrozyčlývcja |
добрози́чливців, доброзичли́вців dobrozýčlyvciv, dobrozyčlývciv |
dative | добрози́чливцеві, добрози́чливцю, доброзичли́вцеві, доброзичли́вцю dobrozýčlyvcevi, dobrozýčlyvcju, dobrozyčlývcevi, dobrozyčlývcju |
добрози́чливцям, доброзичли́вцям dobrozýčlyvcjam, dobrozyčlývcjam |
accusative | добрози́чливця, доброзичли́вця dobrozýčlyvcja, dobrozyčlývcja |
добрози́чливців, доброзичли́вців dobrozýčlyvciv, dobrozyčlývciv |
instrumental | добрози́чливцем, доброзичли́вцем dobrozýčlyvcem, dobrozyčlývcem |
добрози́чливцями, доброзичли́вцями dobrozýčlyvcjamy, dobrozyčlývcjamy |
locative | добрози́чливцеві, добрози́чливцю, добрози́чливці, доброзичли́вцеві, доброзичли́вцю, доброзичли́вці dobrozýčlyvcevi, dobrozýčlyvcju, dobrozýčlyvci, dobrozyčlývcevi, dobrozyčlývcju, dobrozyčlývci |
добрози́чливцях, доброзичли́вцях dobrozýčlyvcjax, dobrozyčlývcjax |
vocative | добрози́чливцю, доброзичли́вцю dobrozýčlyvcju, dobrozyčlývcju |
добрози́чливці, доброзичли́вці dobrozýčlyvci, dobrozyčlývci |