допомага́ти • (dopomaháty) impf (perfective допомогти́) (+ dative)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | допомага́ти, допомага́ть dopomaháty, dopomahátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | допомага́ючи dopomahájučy |
допомага́вши dopomahávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
допомага́ю dopomaháju |
бу́ду допомага́ти, бу́ду допомага́ть, допомага́тиму búdu dopomaháty, búdu dopomahátʹ, dopomahátymu |
| 2nd singular ти |
допомага́єш dopomaháješ |
бу́деш допомага́ти, бу́деш допомага́ть, допомага́тимеш búdeš dopomaháty, búdeš dopomahátʹ, dopomahátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
допомага́є dopomaháje |
бу́де допомага́ти, бу́де допомага́ть, допомага́тиме búde dopomaháty, búde dopomahátʹ, dopomahátyme |
| 1st plural ми |
допомага́єм, допомага́ємо dopomahájem, dopomahájemo |
бу́демо допомага́ти, бу́демо допомага́ть, допомага́тимемо, допомага́тимем búdemo dopomaháty, búdemo dopomahátʹ, dopomahátymemo, dopomahátymem |
| 2nd plural ви |
допомага́єте dopomahájete |
бу́дете допомага́ти, бу́дете допомага́ть, допомага́тимете búdete dopomaháty, búdete dopomahátʹ, dopomahátymete |
| 3rd plural вони |
допомага́ють dopomahájutʹ |
бу́дуть допомага́ти, бу́дуть допомага́ть, допомага́тимуть búdutʹ dopomaháty, búdutʹ dopomahátʹ, dopomahátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | допомага́ймо dopomahájmo |
| second-person | допомага́й dopomaháj |
допомага́йте dopomahájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
допомага́в dopomaháv |
допомага́ли dopomahály |
| feminine я / ти / вона |
допомага́ла dopomahála | |
| neuter воно |
допомага́ло dopomahálo | |