From епі- (epi-) + генети́чний (henetýčnyj) or епігене́тика (epihenétyka) + -и́чний (-ýčnyj). Compare Russian эпигенети́ческий (epigenetíčeskij), Belarusian эпігенеты́чны (epihjenjetýčny), Polish epigenetyczny.
епігенети́чний • (epihenetýčnyj) (adverb епігенети́чно, abstract noun епігенети́чність)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | епігенети́чний epihenetýčnyj |
епігенети́чне epihenetýčne |
епігенети́чна epihenetýčna |
епігенети́чні epihenetýčni | |
| genitive | епігенети́чного epihenetýčnoho |
епігенети́чної epihenetýčnoji |
епігенети́чних epihenetýčnyx | ||
| dative | епігенети́чному epihenetýčnomu |
епігенети́чній epihenetýčnij |
епігенети́чним epihenetýčnym | ||
| accusative | animate | епігенети́чного epihenetýčnoho |
епігенети́чне epihenetýčne |
епігенети́чну epihenetýčnu |
епігенети́чних epihenetýčnyx |
| inanimate | епігенети́чний epihenetýčnyj |
епігенети́чні epihenetýčni | |||
| instrumental | епігенети́чним epihenetýčnym |
епігенети́чною epihenetýčnoju |
епігенети́чними epihenetýčnymy | ||
| locative | епігенети́чному, епігенети́чнім epihenetýčnomu, epihenetýčnim |
епігенети́чній epihenetýčnij |
епігенети́чних epihenetýčnyx | ||
| vocative | епігенети́чний epihenetýčnyj |
епігенети́чне epihenetýčne |
епігенети́чна epihenetýčna |
епігенети́чні epihenetýčni | |