епіде́мія (epidémija, “epidemic”) + -ічний (-ičnyj). Compare Belarusian эпідэмі́чны (epidemíčny), Polish epidemiczny.
епідемі́чний • (epidemíčnyj) (adverb епідемі́чно)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | епідемі́чний epidemíčnyj |
епідемі́чне epidemíčne |
епідемі́чна epidemíčna |
епідемі́чні epidemíčni | |
| genitive | епідемі́чного epidemíčnoho |
епідемі́чної epidemíčnoji |
епідемі́чних epidemíčnyx | ||
| dative | епідемі́чному epidemíčnomu |
епідемі́чній epidemíčnij |
епідемі́чним epidemíčnym | ||
| accusative | animate | епідемі́чного epidemíčnoho |
епідемі́чне epidemíčne |
епідемі́чну epidemíčnu |
епідемі́чних epidemíčnyx |
| inanimate | епідемі́чний epidemíčnyj |
епідемі́чні epidemíčni | |||
| instrumental | епідемі́чним epidemíčnym |
епідемі́чною epidemíčnoju |
епідемі́чними epidemíčnymy | ||
| locative | епідемі́чному, епідемі́чнім epidemíčnomu, epidemíčnim |
епідемі́чній epidemíčnij |
епідемі́чних epidemíčnyx | ||
| vocative | епідемі́чний epidemíčnyj |
епідемі́чне epidemíčne |
епідемі́чна epidemíčna |
епідемі́чні epidemíčni | |