From за- (za-) + плу́тати (plútaty). Compare Russian запу́тать (zapútatʹ), Belarusian заблы́таць (zablýtacʹ), Polish zaplątać.
заплу́тати • (zaplútaty) pf (imperfective заплу́тувати) (transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | заплу́тати, заплу́тать zaplútaty, zaplútatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | заплу́таний zaplútanyj impersonal: заплу́тано zaplútano |
| adverbial | — | заплу́тавши zaplútavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | заплу́таю zaplútaju |
| 2nd singular ти |
— | заплу́таєш zaplútaješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | заплу́тає zaplútaje |
| 1st plural ми |
— | заплу́таєм, заплу́таємо zaplútajem, zaplútajemo |
| 2nd plural ви |
— | заплу́таєте zaplútajete |
| 3rd plural вони |
— | заплу́тають zaplútajutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | заплу́таймо zaplútajmo |
| second-person | заплу́тай zaplútaj |
заплу́тайте zaplútajte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
заплу́тав zaplútav |
заплу́тали zaplútaly |
| feminine я / ти / вона |
заплу́тала zaplútala | |
| neuter воно |
заплу́тало zaplútalo | |