From кома́ндувати (kománduvaty) + -ач (-ač).
кома́ндувач • (kománduvač) m pers (genitive кома́ндувача, nominative plural кома́ндувачі, genitive plural кома́ндувачів)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | кома́ндувач kománduvač |
кома́ндувачі kománduvači |
genitive | кома́ндувача kománduvača |
кома́ндувачів kománduvačiv |
dative | кома́ндувачеві, кома́ндувачу kománduvačevi, kománduvaču |
кома́ндувачам kománduvačam |
accusative | кома́ндувача kománduvača |
кома́ндувачів kománduvačiv |
instrumental | кома́ндувачем kománduvačem |
кома́ндувачами kománduvačamy |
locative | кома́ндувачеві, кома́ндувачу, кома́ндувачі kománduvačevi, kománduvaču, kománduvači |
кома́ндувачах kománduvačax |
vocative | кома́ндувачу kománduvaču |
кома́ндувачі kománduvači |