From минць (mińć, “we ourselves”) + -е- (-e-, “”) + -нь (-ń, “”).
минцень • (mińćeń)
минцень • (mińćeń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | минценнет (mińćeńńet) |
genitive | минцень (mińćeń) | — |
dative | — | — |
ablative | минценнеда (mińćeńńeda) | — |
inessive | минценнеса (mińćeńńesa) | — |
elative | минценнеста (mińćeńńesta) | — |
illative | минценнес (mińćeńńes) | — |
prolative | минценнева (mińćeńńeva) | — |
comparative | минценнешка (mińćeńńeška) | — |
translative | минценнекс (mińćeńńeks) | — |
abessive | минценнефтома (mińćeńńeftoma) | — |
causative | минценненкса (mińćeńńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | минценнесь (mińćeńńeś) | минценнетне (mińćeńńeťńe) |
genitive | минценнеть (mińćeńńeť) | минценнетнень (mińćeńńeťńeń) |
dative | минценнети (mińćeńńeťi) | минценнетненди (mińćeńńeťńeńďi) |