From монць (monć, “I myself”) + -е- (-e-, “”) + -нь (-ń, “”).
монцень • (monceń)
монцень • (monceń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | монценнет (moncennet) |
genitive | монцень (monceń) | — |
dative | — | — |
ablative | монценнеда (moncenneda) | — |
inessive | монценнеса (moncennesa) | — |
elative | монценнеста (moncennesta) | — |
illative | монценнес (moncennes) | — |
prolative | монценнева (moncenneva) | — |
comparative | монценнешка (moncenneška) | — |
translative | монценнекс (moncenneks) | — |
abessive | монценнефтома (moncenneftoma) | — |
causative | монценненкса (moncennenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | монценнесь (moncenneś) | монценнетне (moncennetne) |
genitive | монценнеть (moncenneť) | монценнетнень (moncennetneń) |
dative | монценнети (moncenneti) | монценнетненди (moncennetnendi) |