From монць (mońć, “I myself”) + -е- (-e-, “”) + -нь (-ń, “”).
монцень • (mońćeń)
монцень • (mońćeń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | монценнет (mońćeńńet) |
genitive | монцень (mońćeń) | — |
dative | — | — |
ablative | монценнеда (mońćeńńeda) | — |
inessive | монценнеса (mońćeńńesa) | — |
elative | монценнеста (mońćeńńesta) | — |
illative | монценнес (mońćeńńes) | — |
prolative | монценнева (mońćeńńeva) | — |
comparative | монценнешка (mońćeńńeška) | — |
translative | монценнекс (mońćeńńeks) | — |
abessive | монценнефтома (mońćeńńeftoma) | — |
causative | монценненкса (mońćeńńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | монценнесь (mońćeńńeś) | монценнетне (mońćeńńeťńe) |
genitive | монценнеть (mońćeńńeť) | монценнетнень (mońćeńńeťńeń) |
dative | монценнети (mońćeńńeťi) | монценнетненди (mońćeńńeťńeńďi) |