From на- (na-) + магні́тити (mahnítyty). Compare Russian намагни́тить (namagnítitʹ), Belarusian намагні́ціць (namahnícicʹ).
намагні́тити • (namahnítyty) pf (imperfective намагні́чувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | намагні́тити, намагні́тить namahnítyty, namahnítytʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | намагні́чений namahníčenyj impersonal: намагні́чено namahníčeno |
adverbial | — | намагні́тивши namahnítyvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | намагні́чу namahníču |
2nd singular ти |
— | намагні́тиш namahnítyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | намагні́тить namahnítytʹ |
1st plural ми |
— | намагні́тим, намагні́тимо namahnítym, namahnítymo |
2nd plural ви |
— | намагні́тите namahnítyte |
3rd plural вони |
— | намагні́тять namahnítjatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | намагні́тьмо namahnítʹmo |
second-person | намагні́ть namahnítʹ |
намагні́тьте namahnítʹte |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
намагні́тив namahnítyv |
намагні́тили namahnítyly |
feminine я / ти / вона |
намагні́тила namahnítyla | |
neuter воно |
намагні́тило namahnítylo |