From the обереж- stem of оберегти́ (oberehtý, “to guard, defend, protect”) + -ний (-nyj).
обере́жний • (oberéžnyj) (adverb обере́жно, abstract noun обере́жність)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | обере́жний oberéžnyj |
обере́жне oberéžne |
обере́жна oberéžna |
обере́жні oberéžni | |
| genitive | обере́жного oberéžnoho |
обере́жної oberéžnoji |
обере́жних oberéžnyx | ||
| dative | обере́жному oberéžnomu |
обере́жній oberéžnij |
обере́жним oberéžnym | ||
| accusative | animate | обере́жного oberéžnoho |
обере́жне oberéžne |
обере́жну oberéžnu |
обере́жних oberéžnyx |
| inanimate | обере́жний oberéžnyj |
обере́жні oberéžni | |||
| instrumental | обере́жним oberéžnym |
обере́жною oberéžnoju |
обере́жними oberéžnymy | ||
| locative | обере́жному, обере́жнім oberéžnomu, oberéžnim |
обере́жній oberéžnij |
обере́жних oberéžnyx | ||