оточи́ти (otočýty, “to surround, to encircle”) + -ення (-ennja). Compare Polish otoczenie.
ото́чення • (otóčennja) n inan (genitive ото́чення, nominative plural ото́чення, genitive plural ото́чень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | ото́чення otóčennja |
ото́чення otóčennja |
genitive | ото́чення otóčennja |
ото́чень otóčenʹ |
dative | ото́ченню otóčennju |
ото́ченням otóčennjam |
accusative | ото́чення otóčennja |
ото́чення otóčennja |
instrumental | ото́ченням otóčennjam |
ото́ченнями otóčennjamy |
locative | ото́ченню, ото́ченні otóčennju, otóčenni |
ото́ченнях otóčennjax |
vocative | ото́чення otóčennja |
ото́чення otóčennja |