о- (o-) + точи́ти (točýty). Compare Polish otoczyć.
оточи́ти • (otočýty) pf (imperfective ото́чувати)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | оточи́ти, оточи́ть otočýty, otočýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | ото́чений otóčenyj impersonal: ото́чено otóčeno |
| adverbial | — | оточи́вши otočývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | оточу́ otočú |
| 2nd singular ти |
— | ото́чиш otóčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | ото́чить otóčytʹ |
| 1st plural ми |
— | ото́чим, ото́чимо otóčym, otóčymo |
| 2nd plural ви |
— | ото́чите otóčyte |
| 3rd plural вони |
— | ото́чать otóčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | оточі́м, оточі́мо otočím, otočímo |
| second-person | оточи́ otočý |
оточі́ть otočítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
оточи́в otočýv |
оточи́ли otočýly |
| feminine я / ти / вона |
оточи́ла otočýla | |
| neuter воно |
оточи́ло otočýlo | |