From перетя́ти (peretjáty) + -ну́ти (-núty).
перетну́ти • (peretnúty) pf (imperfective перетина́ти) (transitive)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | перетну́ти, перетну́ть peretnúty, peretnútʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | перетну́тий peretnútyj |
adverbial | — | перетну́вши peretnúvšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | перетну́ peretnú |
2nd singular ти |
— | перетне́ш peretnéš |
3rd singular він / вона / воно |
— | перетне́ peretné |
1st plural ми |
— | перетне́м, перетнемо́ peretném, peretnemó |
2nd plural ви |
— | перетнете́ peretneté |
3rd plural вони |
— | перетну́ть peretnútʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | перетні́м, перетні́мо peretním, peretnímo |
second-person | перетни́ peretný |
перетні́ть peretnítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
перетну́в peretnúv |
перетну́ли peretnúly |
feminine я / ти / вона |
перетну́ла peretnúla | |
neuter воно |
перетну́ло peretnúlo |