From Proto-Slavic *pľьvati.
плюва́ти • (pljuváty) impf (perfective плю́нути)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | плюва́ти, плюва́ть pljuváty, pljuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | плюючи́ pljujučý |
плюва́вши pljuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
плюю́ pljujú |
бу́ду плюва́ти, бу́ду плюва́ть, плюва́тиму búdu pljuváty, búdu pljuvátʹ, pljuvátymu |
| 2nd singular ти |
плює́ш pljujéš |
бу́деш плюва́ти, бу́деш плюва́ть, плюва́тимеш búdeš pljuváty, búdeš pljuvátʹ, pljuvátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
плює́ pljujé |
бу́де плюва́ти, бу́де плюва́ть, плюва́тиме búde pljuváty, búde pljuvátʹ, pljuvátyme |
| 1st plural ми |
плює́м, плюємо́ pljujém, pljujemó |
бу́демо плюва́ти, бу́демо плюва́ть, плюва́тимемо, плюва́тимем búdemo pljuváty, búdemo pljuvátʹ, pljuvátymemo, pljuvátymem |
| 2nd plural ви |
плюєте́ pljujeté |
бу́дете плюва́ти, бу́дете плюва́ть, плюва́тимете búdete pljuváty, búdete pljuvátʹ, pljuvátymete |
| 3rd plural вони |
плюю́ть pljujútʹ |
бу́дуть плюва́ти, бу́дуть плюва́ть, плюва́тимуть búdutʹ pljuváty, búdutʹ pljuvátʹ, pljuvátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | плю́ймо pljújmo |
| second-person | плюй pljuj |
плю́йте pljújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
плюва́в pljuváv |
плюва́ли pljuvály |
| feminine я / ти / вона |
плюва́ла pljuvála | |
| neuter воно |
плюва́ло pljuválo | |