From пра́во (právo) + -о- (-o-) + охоро́нець (oxorónecʹ). Compare Russian правоохрани́тель (pravooxranítelʹ), Belarusian праваахо́ўнік (pravaaxóŭnik).
правоохоро́нець • (pravooxorónecʹ) m pers (genitive правоохоро́нця, nominative plural правоохоро́нці, genitive plural правоохоро́нців, feminine правоохоро́нниця)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | правоохоро́нець pravooxorónecʹ |
правоохоро́нці pravooxorónci |
| genitive | правоохоро́нця pravooxoróncja |
правоохоро́нців pravooxorónciv |
| dative | правоохоро́нцеві, правоохоро́нцю pravooxoróncevi, pravooxoróncju |
правоохоро́нцям pravooxoróncjam |
| accusative | правоохоро́нця pravooxoróncja |
правоохоро́нців pravooxorónciv |
| instrumental | правоохоро́нцем pravooxoróncem |
правоохоро́нцями pravooxoróncjamy |
| locative | правоохоро́нцеві, правоохоро́нцю, правоохоро́нці pravooxoróncevi, pravooxoróncju, pravooxorónci |
правоохоро́нцях pravooxoróncjax |
| vocative | правоохоро́нцю pravooxoróncju |
правоохоро́нці pravooxorónci |