пра́во (právo, “law”) + пору́шник (porúšnyk, “transgressor, violator”)
правопору́шник • (pravoporúšnyk) m pers (genitive правопору́шника, nominative plural правопору́шники, genitive plural правопору́шників, feminine правопору́шниця)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | правопору́шник pravoporúšnyk |
правопору́шники pravoporúšnyky |
genitive | правопору́шника pravoporúšnyka |
правопору́шників pravoporúšnykiv |
dative | правопору́шникові, правопору́шнику pravoporúšnykovi, pravoporúšnyku |
правопору́шникам pravoporúšnykam |
accusative | правопору́шника pravoporúšnyka |
правопору́шників pravoporúšnykiv |
instrumental | правопору́шником pravoporúšnykom |
правопору́шниками pravoporúšnykamy |
locative | правопору́шникові, правопору́шнику pravoporúšnykovi, pravoporúšnyku |
правопору́шниках pravoporúšnykax |
vocative | правопору́шнику pravoporúšnyku |
правопору́шники pravoporúšnyky |