пра́во (právo, “law”) + пору́шення (porúšennja, “violation, breach, infringement, contravention”)
правопору́шення • (pravoporúšennja) n inan (genitive правопору́шення, nominative plural правопору́шення, genitive plural правопору́шень)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | правопору́шення pravoporúšennja |
правопору́шення pravoporúšennja |
genitive | правопору́шення pravoporúšennja |
правопору́шень pravoporúšenʹ |
dative | правопору́шенню pravoporúšennju |
правопору́шенням pravoporúšennjam |
accusative | правопору́шення pravoporúšennja |
правопору́шення pravoporúšennja |
instrumental | правопору́шенням pravoporúšennjam |
правопору́шеннями pravoporúšennjamy |
locative | правопору́шенні pravoporúšenni |
правопору́шеннях pravoporúšennjax |
vocative | правопору́шення pravoporúšennja |
правопору́шення pravoporúšennja |