From про- (pro-) + мочи́ти (močýty). Compare Russian промочи́ть (promočítʹ), Belarusian прамачы́ць (pramačýcʹ), Polish przemoczyć.
промочи́ти • (promočýty) pf (imperfective промо́чувати)
perfective aspect | ||
---|---|---|
infinitive | промочи́ти, промочи́ть promočýty, promočýtʹ | |
participles | present tense | past tense |
active | — | — |
passive | — | промо́чений promóčenyj impersonal: промо́чено promóčeno |
adverbial | — | промочи́вши promočývšy |
present tense | future tense | |
1st singular я |
— | промочу́ promočú |
2nd singular ти |
— | промо́чиш promóčyš |
3rd singular він / вона / воно |
— | промо́чить promóčytʹ |
1st plural ми |
— | промо́чим, промо́чимо promóčym, promóčymo |
2nd plural ви |
— | промо́чите promóčyte |
3rd plural вони |
— | промо́чать promóčatʹ |
imperative | singular | plural |
first-person | — | промочі́м, промочі́мо promočím, promočímo |
second-person | промочи́ promočý |
промочі́ть promočítʹ |
past tense | singular | plural ми / ви / вони |
masculine я / ти / він |
промочи́в promočýv |
промочи́ли promočýly |
feminine я / ти / вона |
промочи́ла promočýla | |
neuter воно |
промочи́ло promočýlo |