роззбро́їти (rozzbrójity, “to disarm”) + -ння (-nnja). Compare Russian разоруже́ние (razoružénije), Belarusian раззбрае́нне (razzbrajénnje), Polish rozbrojenie.
роззбро́єння • (rozzbrójennja) n inan (genitive роззбро́єння, nominative plural роззбро́єння, genitive plural роззбро́єнь)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | роззбро́єння rozzbrójennja |
роззбро́єння rozzbrójennja |
genitive | роззбро́єння rozzbrójennja |
роззбро́єнь rozzbrójenʹ |
dative | роззбро́єнню rozzbrójennju |
роззбро́єнням rozzbrójennjam |
accusative | роззбро́єння rozzbrójennja |
роззбро́єння rozzbrójennja |
instrumental | роззбро́єнням rozzbrójennjam |
роззбро́єннями rozzbrójennjamy |
locative | роззбро́єнню, роззбро́єнні rozzbrójennju, rozzbrójenni |
роззбро́єннях rozzbrójennjax |
vocative | роззбро́єння rozzbrójennja |
роззбро́єння rozzbrójennja |