From розрізни́ти (rozriznýty) + -я́ти (-játy). Compare Polish rozróżniać.
розрізня́ти • (rozriznjáty) impf (perfective розрізни́ти)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розрізня́ти, розрізня́ть rozriznjáty, rozriznjátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | — |
| adverbial | розрізня́ючи rozriznjájučy |
розрізня́вши rozriznjávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
розрізня́ю rozriznjáju |
бу́ду розрізня́ти, бу́ду розрізня́ть, розрізня́тиму búdu rozriznjáty, búdu rozriznjátʹ, rozriznjátymu |
| 2nd singular ти |
розрізня́єш rozriznjáješ |
бу́деш розрізня́ти, бу́деш розрізня́ть, розрізня́тимеш búdeš rozriznjáty, búdeš rozriznjátʹ, rozriznjátymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
розрізня́є rozriznjáje |
бу́де розрізня́ти, бу́де розрізня́ть, розрізня́тиме búde rozriznjáty, búde rozriznjátʹ, rozriznjátyme |
| 1st plural ми |
розрізня́єм, розрізня́ємо rozriznjájem, rozriznjájemo |
бу́демо розрізня́ти, бу́демо розрізня́ть, розрізня́тимемо, розрізня́тимем búdemo rozriznjáty, búdemo rozriznjátʹ, rozriznjátymemo, rozriznjátymem |
| 2nd plural ви |
розрізня́єте rozriznjájete |
бу́дете розрізня́ти, бу́дете розрізня́ть, розрізня́тимете búdete rozriznjáty, búdete rozriznjátʹ, rozriznjátymete |
| 3rd plural вони |
розрізня́ють rozriznjájutʹ |
бу́дуть розрізня́ти, бу́дуть розрізня́ть, розрізня́тимуть búdutʹ rozriznjáty, búdutʹ rozriznjátʹ, rozriznjátymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розрізня́ймо rozriznjájmo |
| second-person | розрізня́й rozriznjáj |
розрізня́йте rozriznjájte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розрізня́в rozriznjáv |
розрізня́ли rozriznjály |
| feminine я / ти / вона |
розрізня́ла rozriznjála | |
| neuter воно |
розрізня́ло rozriznjálo | |