From само- (samo-, “self-”) + доста́тній (dostátnij, “sufficient”). Compare Russian самодоста́точный (samodostátočnyj), Belarusian самадастатко́вы (samadastatkóvy).
самодоста́тній • (samodostátnij) (adverb самодоста́тньо, abstract noun самодоста́тність)
| masculine | neuter | feminine | plural | ||
|---|---|---|---|---|---|
| nominative | самодоста́тній samodostátnij |
самодоста́тнє samodostátnje |
самодоста́тня samodostátnja |
самодоста́тні samodostátni | |
| genitive | самодоста́тнього samodostátnʹoho |
самодоста́тньої samodostátnʹoji |
самодоста́тніх samodostátnix | ||
| dative | самодоста́тньому samodostátnʹomu |
самодоста́тній samodostátnij |
самодоста́тнім samodostátnim | ||
| accusative | animate | самодоста́тнього samodostátnʹoho |
самодоста́тнє samodostátnje |
самодоста́тню samodostátnju |
самодоста́тніх samodostátnix |
| inanimate | самодоста́тній samodostátnij |
самодоста́тні samodostátni | |||
| instrumental | самодоста́тнім samodostátnim |
самодоста́тньою samodostátnʹoju |
самодоста́тніми samodostátnimy | ||
| locative | самодоста́тньому, самодоста́тнім samodostátnʹomu, samodostátnim |
самодоста́тній samodostátnij |
самодоста́тніх samodostátnix | ||