From спокі́йний (spokíjnyj) + -і́сінький (-ísinʹkyj).
спокійні́сінький • (spokijnísinʹkyj) (adverb спокійні́сінько) (colloquial)
masculine | neuter | feminine | plural | ||
---|---|---|---|---|---|
nominative | спокійні́сінький spokijnísinʹkyj |
спокійні́сіньке spokijnísinʹke |
спокійні́сінька spokijnísinʹka |
спокійні́сінькі spokijnísinʹki | |
genitive | спокійні́сінького spokijnísinʹkoho |
спокійні́сінької spokijnísinʹkoji |
спокійні́сіньких spokijnísinʹkyx | ||
dative | спокійні́сінькому spokijnísinʹkomu |
спокійні́сінькій spokijnísinʹkij |
спокійні́сіньким spokijnísinʹkym | ||
accusative | animate | спокійні́сінького spokijnísinʹkoho |
спокійні́сіньке spokijnísinʹke |
спокійні́сіньку spokijnísinʹku |
спокійні́сіньких spokijnísinʹkyx |
inanimate | спокійні́сінький spokijnísinʹkyj |
спокійні́сінькі spokijnísinʹki | |||
instrumental | спокійні́сіньким spokijnísinʹkym |
спокійні́сінькою spokijnísinʹkoju |
спокійні́сінькими spokijnísinʹkymy | ||
locative | спокійні́сінькому, спокійні́сінькім spokijnísinʹkomu, spokijnísinʹkim |
спокійні́сінькій spokijnísinʹkij |
спокійні́сіньких spokijnísinʹkyx |