From співгромадя́нин (spivhromadjányn) + -ка (-ka). Also analyzable as спів- (spiv-) + громадя́нка (hromadjánka).
співгромадя́нка • (spivhromadjánka) f pers (genitive співгромадя́нки, nominative plural співгромадя́нки, genitive plural співгромадя́нок, masculine співгромадя́нин)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співгромадя́нка spivhromadjánka |
співгромадя́нки spivhromadjánky |
genitive | співгромадя́нки spivhromadjánky |
співгромадя́нок spivhromadjánok |
dative | співгромадя́нці spivhromadjánci |
співгромадя́нкам spivhromadjánkam |
accusative | співгромадя́нку spivhromadjánku |
співгромадя́нок spivhromadjánok |
instrumental | співгромадя́нкою spivhromadjánkoju |
співгромадя́нками spivhromadjánkamy |
locative | співгромадя́нці spivhromadjánci |
співгромадя́нках spivhromadjánkax |
vocative | співгромадя́нко spivhromadjánko |
співгромадя́нки spivhromadjánky |