From співорганіза́тор (spivorhanizátor) + -ка (-ka) or спів- (spiv-) + організа́торка (orhanizátorka).
співорганіза́торка • (spivorhanizátorka) f pers (genitive співорганіза́торки, nominative plural співорганіза́торки, genitive plural співорганіза́торок, masculine співорганіза́тор)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співорганіза́торка spivorhanizátorka |
співорганіза́торки spivorhanizátorky |
genitive | співорганіза́торки spivorhanizátorky |
співорганіза́торок spivorhanizátorok |
dative | співорганіза́торці spivorhanizátorci |
співорганіза́торкам spivorhanizátorkam |
accusative | співорганіза́торку spivorhanizátorku |
співорганіза́торок spivorhanizátorok |
instrumental | співорганіза́торкою spivorhanizátorkoju |
співорганіза́торками spivorhanizátorkamy |
locative | співорганіза́торці spivorhanizátorci |
співорганіза́торках spivorhanizátorkax |
vocative | співорганіза́торко spivorhanizátorko |
співорганіза́торки spivorhanizátorky |