спів- (spiv-, “co-”) + організа́тор (orhanizátor, “organizer”)
співорганіза́тор • (spivorhanizátor) m pers (genitive співорганіза́тора, nominative plural співорганіза́тори, genitive plural співорганіза́торів, feminine співорганіза́торка)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | співорганіза́тор spivorhanizátor |
співорганіза́тори spivorhanizátory |
genitive | співорганіза́тора spivorhanizátora |
співорганіза́торів spivorhanizátoriv |
dative | співорганіза́торові, співорганіза́тору spivorhanizátorovi, spivorhanizátoru |
співорганіза́торам spivorhanizátoram |
accusative | співорганіза́тора spivorhanizátora |
співорганіза́торів spivorhanizátoriv |
instrumental | співорганіза́тором spivorhanizátorom |
співорганіза́торами spivorhanizátoramy |
locative | співорганіза́торові, співорганіза́торі spivorhanizátorovi, spivorhanizátori |
співорганіза́торах spivorhanizátorax |
vocative | співорганіза́торе spivorhanizátore |
співорганіза́тори spivorhanizátory |