Derived via Western European languages from Latin stabilis + -ний (-nyj). Compare Russian стаби́льный (stabílʹnyj), Belarusian стабі́льны (stabílʹny), Polish stabilny.
стабі́льний • (stabílʹnyj) (adverb стабі́льно, abstract noun стабі́льність)
| singular | plural | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| masculine | neuter | feminine | |||
| nominative | стабі́льний stabílʹnyj |
стабі́льне stabílʹne |
стабі́льна stabílʹna |
стабі́льні stabílʹni | |
| genitive | стабі́льного stabílʹnoho |
стабі́льної stabílʹnoji |
стабі́льних stabílʹnyx | ||
| dative | стабі́льному stabílʹnomu |
стабі́льній stabílʹnij |
стабі́льним stabílʹnym | ||
| accusative | animate | стабі́льного stabílʹnoho |
стабі́льне stabílʹne |
стабі́льну stabílʹnu |
стабі́льних stabílʹnyx |
| inanimate | стабі́льний stabílʹnyj |
стабі́льні stabílʹni | |||
| instrumental | стабі́льним stabílʹnym |
стабі́льною stabílʹnoju |
стабі́льними stabílʹnymy | ||
| locative | стабі́льному, стабі́льнім stabílʹnomu, stabílʹnim |
стабі́льній stabílʹnij |
стабі́льних stabílʹnyx | ||
| vocative | стабі́льний stabílʹnyj |
стабі́льне stabílʹne |
стабі́льна stabílʹna |
стабі́льні stabílʹni | |