Morphologically from тонць (tońć, “you yourself”) + -нь (-ń, “”).
тонцень • (tońćeń)
тонцень • (tońćeń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | тонценнет (tońćeńńet) |
genitive | тонцень (tońćeń) | — |
dative | — | — |
ablative | тонценнеда (tońćeńńeda) | — |
inessive | тонценнеса (tońćeńńesa) | — |
elative | тонценнеста (tońćeńńesta) | — |
illative | тонценнес (tońćeńńes) | — |
prolative | тонценнева (tońćeńńeva) | — |
comparative | тонценнешка (tońćeńńeška) | — |
translative | тонценнекс (tońćeńńeks) | — |
abessive | тонценнефтома (tońćeńńeftoma) | — |
causative | тонценненкса (tońćeńńenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | тонценнесь (tońćeńńeś) | тонценнетне (tońćeńńeťńe) |
genitive | тонценнеть (tońćeńńeť) | тонценнетнень (tońćeńńeťńeń) |
dative | тонценнети (tońćeńńeťi) | тонценнетненди (tońćeńńeťńeńďi) |