Morphologically from тонць (tonć, “you yourself”) + -нь (-ń, “”).
тонцень • (tonceń)
тонцень • (tonceń)
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | — | тонценнет (toncennet) |
genitive | тонцень (tonceń) | — |
dative | — | — |
ablative | тонценнеда (toncenneda) | — |
inessive | тонценнеса (toncennesa) | — |
elative | тонценнеста (toncennesta) | — |
illative | тонценнес (toncennes) | — |
prolative | тонценнева (toncenneva) | — |
comparative | тонценнешка (toncenneška) | — |
translative | тонценнекс (toncenneks) | — |
abessive | тонценнефтома (toncenneftoma) | — |
causative | тонценненкса (toncennenksa) | — |
singular | plural | |
---|---|---|
nominative | тонценнесь (toncenneś) | тонценнетне (toncennetne) |
genitive | тонценнеть (toncenneť) | тонценнетнень (toncennetneń) |
dative | тонценнети (toncenneti) | тонценнетненди (toncennetnendi) |